Великий притулок — це насамперед велика відповідальність. А коли ти береш на себе таку відповідальність, то щодня стикаєшся з ухваленням складних рішень. Одне із таких рішень, яке Happy Paw щодня випробовує на собі — це відмовляти у запитах про допомогу. Відмовляти, бо, на жаль, неможливо допомогти всім тваринам України, потрібно тверезо оцінювати свої людські і фінансові ресурси.
На цьому можна було би і завершити цю статтю та підсумувати найважливіші рекомендації для Сіріусу чи інших притулків у кризі:
- зупинити прийом тварин та підвищити рівень адопції
- визнати проблеми у менеджменті управління та розробити кризовий план дій по роботі з персоналом та фінансами
- зосередитись на активному фандрейзингу, просити про допомогу у фондів та держави, відкривати збори і прозоро звітуватися за витрачені кошти.
Той, хто давно у зоозахисті вже не вперше чує про проблеми з притулком “Сіріус”. Але чи це проблема лише одного притулку, чи лише одного керівника, чи це говорить про глибоку кризу сфери, чи про “перекладання” відповідальності, чи про бажання осідлати хвилю гейту чи це той незворотній момент, коли державі потрібно пильніше придивитися до контролю діяльності третього сектору?
Давайте аналізувати детальніше.
У чому взагалі проблема із Сіріусом?
Якщо не заглиблюватись у особисті образи та розбір стосунків між керівництвом і волонтерами, то ось у чому звинувачують притулок.
Тварини в притулку страждають від голоду, їх годують неякісною, зіпсованою їжею; у дальніх вольєрах із собаками не прибирають, тварини не мають доступу до води, вигулу, ветеринарної допомоги і не соціалізуються, в притулку немає постійного медичного нагляду за тваринами; турбота про тварин часто лягає на кураторів і волонтерів, адже є велика нестача робочої сили — кіперів та працівників притулку.
Кожен притулок рано чи пізно стикається із цими проблемами. За бажанням навіть у найбільш ідеальному притулку можна знайти неприбране лайно та хвору тварину.
Волонтери, які кілька тижнів тому першими опублікували жахливі фото тварин, фокусують увагу спільноти на страшних кадрах і нелюдських умовах утримання тварин. І чомусь, замість діалогу та конструктивних пропозицій, радять долучатися до “шакалячого експресу” та “робити репост”. У свою чергу притулок “відбивається” звітними публікаціями про пророблену роботу, показуючи нові вольєри, щасливі історії прилаштування чи ремонт у стаціонарному приміщенні.
А правда десь посередині.
Яке ж джерело проблем?
У будь-якого явища є причина і наслідок. Тварини в притулках не з’явились ні звідки. Усі вони — результат бездіяльності колишніх власників, приплод від нестерильної собачки, збитий машиною котик, що був на самовигулі, зраджений алабай, покинутий власниками під час евакуації. І тисячі подібних історій, в яких справжні винуватці — ми з вами, звичайні люди, наші сусіди, колеги та родичі.
Безперечно великим горем і викликом для всіх нас і в тому числі для притулків стало повномасштабне вторгнення, адже потрібно тут і зараз приймати доленосні і болючі рішення, бо руки тягнуться рятувати знедолених хвостиків з лінії фронту.
І ті, хто вчора кричав “врятуйте”, “заберіть”, “допоможіть”, “візьміть у притулок” будуть завтра звинувачувати вас у катуванні та шахрайстві. Загалом у сфері зоозахисту притулки та волонтери частіше опиняються в позиції винуватців в усіх бідах, аніж у ролі славетного і доблесного рятівника.
А після порятунку хвостиків з вулиці чи з фронту притулок, неначе та Попелюшка опівночі, лишається сам на сам із тваринами. Це — не порятунок, а перекладання відповідальності.
Тому, щоб вирішити проблему неналежного утримання тварин в будь-якому притулку, потрібно боротись не з наслідком, а з причиною — тобто з тим, чому тварини опиняються на вулицях. І це питання компетенції не кількох благодійних фондів, а стратегічної політики держави, профільних міністерств і міських установ із залученням представників зоозахисту, а також у тісній співпраці ветеринарного бізнесу з громадами.
- Контроль власників тварин. Впроваджувати закони і дієвий механізм контролю та покарання власників щодо обов’язкової стерилізації, вакцинації, чипування та реєстрації домашніх тварин (які не несуть племінної цінності).
- Впровадження програми масової пільгової стерилізації і вакцинації тварин.
- Підтримувати притулки своєї громади продуктами, ветеринарними послугами зараз, щоб потім не було “катівень” і “шкуродернь”.
- Контроль за розведенням. Впровадити механізм контролю і ліцензування для розплідників.
- Контроль за належним утриманням тварин у притулках.
Так, а що робити з тваринами?
“Притулок — концтабір! Тваринам буде краще на волі, ніж у такому притулку”.
Ви можете собі уявити, що одночасно випускаються всі тварини? Якщо 3000 собак опиняться на волі, то страждатимуть не лише вони, а й громада: люди, домашні тварини, худоба, екосистема. Здійснювати будь-який контроль чи надавати допомогу цим собакам стане неможливим. І все закінчиться або людськими трагедіями через напади несоціалізованих голодних собачих зграй, або трагедією для тварин, з якими місцеві жителі будуть розбиратись відстрілом, капканами та отруєнням. І це ми вже не кажемо про різке зростання популяції безхатніх тварин та розповсюдження хвороб.
“Притулок потрібно закрити, а тварин віддати іншим волонтерам”.
Це може стати тимчасовим виходом, але загальної проблеми такі дії не вирішать. Адже тепер замість 1 великого переповненого притулку у нас в країні будуть десятки прихистків, які тріщатимуть по швах. Хто з них стане наступним “концтабором”?
І взагалі для того, щоб здійснити таку масштабну логістичну операцію потрібно знайти сотні волонтерів та величезну кількість коштів на забезпечення транспорту, кліток, водіїв, бензину.
Happy Paw працює з 417 притулками з 18 регіонів України і повірте, ситуація крична майже в кожному з них. Притулки переповнені на роки вперед.
“Чи може евтаназія стати гуманною?”
Деякі волонтери пропонують вирішити проблему з асоціальними, хворими тваринами шляхом евтаназії. Бо такий шлях ніби-то є більшим проявом милосердя, ніж життя собак в муках без їжі та можливості вибратись з вольєру.
За законом “Про захист тварин від жорстокого поводження” евтаназія може застосовуватися лише у випадках крайньої необхідності за медичними показниками (наприклад, якщо тварина невиліковно хвора та страждає). Рішення про це ухвалюють ліцензовані ветеринарні лікарі і їм не позаздриш. Якщо будь-який притулок вдасться до цього способу вирішення проблеми, то хвилі гейту йому не уникнути. Хто готовий взяти на себе таке рішення?
Шукай свого в Сіріусі
Єдиним дієвим вирішенням проблеми великої кількості тварин у прихистку є їхня адопція в родини. Але той, хто прилаштував хоча би 1 тварину знає наскільки складно прилаштувати 3500 котів і собак у відповідальні сім’ї.
У Сіріусі є менеджер з адопції, публікації про тварин, які шукають дім, інфокампанії про прилаштування з партнерами та регулярна участь в фестивалі Adopt Me Days. І це чудово! Але чи достатньо цього?
У середньому близько 30 хвостиків із Сіріусу щомісяця знаходять дім. Це 1% від усієї кількості тварин. Тобто щоб прилаштувати всіх тварин необхідно щонайменше 10 років. Але ми не знаємо яку кількість хвостатих натомість приймає Сіріус щомісяця від волонтерів, поліції, міських та сільських рад, з евакуацій чи підкинутими “добрими людьми”.
Тому крок №1 — зупинити приймання нових тварин до притулку і це вже було зроблено (03.03.2025 команда притулку ухвалила рішення про призупинення приймання тварин).
Крок №2 — не зупинятися в прилаштуваннях, просити допомоги у волонтерів та друзів притулку.
Коли є суспільний резонанс, то люди консолідуються. Згадайте чергу з людей, які хотіли вигуляти песиків і стояли під притулком “Домівка врятованих тварин” у Львові після Каховської трагедії. Згадайте пусті притулки для тварин у США, коли почалася пандемія.
Якщо вам болить за тваринок у Сіріусі — візьміть звідти хвостика і подаруйте йому дім. Це +1 врятоване життя і зменшення навантаження на притулок.
Станьте тимчасовим опікуном для тварини та візьміть на себе роль фостер-сім’ї. Прихистіть у себе котика чи песика із Сіріуса, поки малюку не знайдуть власника в Україні або за кордоном.
Допомагайте інформаційно, раптом саме ваш репост зі сторінки притулку побачить майбутній пет-перент. До речі, тваринки з Сіріусу, чиї фото використані у статті, також шукають дім.
А що робити з притулком?
Фінансова та ресурсна сторона питання
Велике питання у громади викликає фінансова звітність притулку. Звітність, що опублікована на сайті не має підтверджуючих документів, рахунків, актів і договорів, а лише картинку із надходженнями та витратами. Незрозумілим також є кількість фінансових валютних надходжень, наприклад на PayPal, а також об’єми допомоги товарно-матеріальними цінностями, наприклад гуманітарним кормом.
Якщо підсумувати щомісячні надходження за звітами на сайті притулку, то у 2024 році вони склали понад 10 мільйонів гривень. Це багато чи мало?
Давайте порівняємо з іншими притулками. Орієнтовні місячні витрати Гостомельського притулку (на забезпечення майже 700 тварин) — 700 000 гривень. Тобто приблизно 1000 гривень на місяць витрачається на обслуговування 1 тварини (сюди входять і комунальні платежі, і зарплата працівникам, витрати на рекламу тварин, лікування, обробки, тощо). Тоді місячний бюджет витрат для Сіріусу має складати щонайменше 3 мільйони гривень, а річний — 36 мільйонів гривень.
Але навіть якщо фінанси якимось чином знайдуться, потрібно налагодити роботу працівників. Бо проблема з персоналом — слабке місце багатьох зооорганізацій, особливо зараз, коли чоловіки на фронті. Не можна покладатися на волонтерів, лише сильна команда може забезпечити якісний результат. Можливо варто публікувати оголошення про пошук працівників, співпрацювати зі студентами-ветеринарами для практики, пропонувати житло на території притулку і вахтовий метод роботи?
Але де ж знайти таку кількість людей (для Сіріусу необхідно хоча би 50-60 працівників), які будуть готові виконувати фізично важку роботу у віддаленому селі ще й за невеликі кошти? Питання риторичне, адже це майже мільйон гривень на місяць.
Юридична сторона питання
Потрібно розуміти, що Сіріус — приватний, а не комунальний притулок. А якщо говорити мовою закону, то територія шелтеру перебуває у приватній власності, а юридично утримувачем тварин і отримувачем благодійної допомоги є громадська організація.
Без рішення суду або органів правління ГО "Притулок для тварин "Сіріус" не може бути розформований, ліквідований або змінено Голову організації.
Наступне питання на порядку денному — хто буде готовий взяти на себе відповідальність за утримання 3000 тварин і очолити управління притулком?
Як може на це вплинути громада?
Публікації в медіа та соцмережах вже змотивували Поліцію відреагувати на проблеми в Сіріусі.
Але згадаймо ситуацію із Dog Help Ukraine на Київщині. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження, тварин евакуювали до інших притулків, а рік по тому притулок надалі продовжує функціонувати, вести соцмережі та “допомагати” тваринам. Або ж згадаймо справу Святогора, відкритого догхантера, якого 5 років тому виправдав суд та зняв усі обвинувачення.
Тобто, навіть виявивши порушення ст. 299 Кримінального кодексу України, довести вину керівника чи працівників організації і отримати потрібне рішення суду — процес дуже і дуже тривалий. Він потребує фінансів та великої команди професійних юристів, які будуть готові роками битись за цю справу.
Поки тварини роками сидітимуть в 4 стінах вольєру з мрією про теплий дім і щоденну порцію їжі.
Єдиного контролюючого органу, який би спеціалізувався на контролі притулків та норм утримання тварин в Україні не існує. За кожну сферу (фінансову, податкову, кримінальну, санітарно-гігієнічну) відповідають різні державні служби.
Так, наприклад, Держпродспоживслужба може перевірити санітарно-гігієнічні умови утримання тварин у притулку, наявність ветеринарного обслуговування та вакцинації тварин.
За законом фонди можуть вимагати у ГО фінансових звітів та аудиту використаних коштів за умови укладання грантової угоди про цільове використання коштів. У Happy Paw ніколи не було грантових угод із Сіріусом, фонд ніколи не перераховув фінансову допомогу на рахунки притулку.
У фонду Happy Paw є ряд умов, які притулки зобов’язуються дотримуватись і виконувати, щоб отримувати допомогу. Детальніше з ними можна ознайомитись тут.
При знайомстві з новим притулком ми відвідуємо організацію самостійно (якщо це Київський регіон) або ж виходимо з керівництвом на відеозв’язок, під час якого оглядаємо умови утримання тварин.
Коли ми бачимо, що тварини утримуються в притулку в неналежних умовах, то робимо попередження керівнику організації про проблему і, якщо ситуація не змінюється, то фонд розриває співпрацю з притулком.
На жаль, фонд не може регулярно моніторити стан кожної тварини із 54 000 котів і собак, які живуть у 417 притулках, яким допомагає. Так, ми не всесильні та ніколи не брали на себе цю місію. Якщо хтось готовий за це взятись — ми будемо тільки вдячні.
Коли у притулку є критичні потреби — Happy Paw завжди готові вислухати та допомогти знайти шляхи вирішення ситуації і при можливості надати необхідну допомогу.
За 2024 рік Happy Paw передав у Сіріус 15 951 кг корму та 5000 доз обробок від гельмінтів. На початок 2025 року вже передано 1256 кг їжі і ми плануємо найближчим часом передати в притулок ще 4,5 тонни корму для собак.
І наостанок. Цькування волонтерів чи керівників притулків, “полювання на відьом”, міжусобиці та голосні популістичні заяви ніколи не були політикою фонду Happy Paw.
Ми ще раз наголошуємо і звертаємось до всіх організацій, притулків і волонтерів — будь ласка, перед тим як брати відповідальність за життя нового підопічного, завжди зважайте на свої фінансові та людські можливості.
Не керуйтесь у роботі своїми особистими амбіціями чи емоціями, а приймайте рішення перш за все через призму добробуту тварин згідно концепції 5 свобод.
Підтримуйте тих, хто бореться з проблемами і їхніми причинами системно, а не тільки підсвічує та маніпулює тригерними наслідками й кровожерливими історіями порятунку.