Персик

Персика я знайшла коли їхала на роботу, рано вранці маленьке кошеня сидило під колесами маршрутки, його майже переїхали. Так і почалась наша історія. Ми поїхали з ним працювати. Але, вже через декілька годин було зрозуміло, що він хворий. У нього почалась блювота, та діарея. Того ж дня, Персик вже був на стаціонарі у ветеринарній клініці. Тест підтвердив панлейкопенію. Лікар давала мало шансів на його одужання, він був дуже малий , і дуже виснажений. Два тижні інтенсивної терапії, три рази йому робили переливання крові. Він вижив, маленький боєць. Начебто , здавалось все погане , залишилось в минулому, Персику знайшли дім. Два місяці він був, найбажанішім котиком, поки не захворів. Його повернули до притулку, з набряклими яснами. Повний рот слини, він не міг їсти, дуже схуд. Обстеження підтвердило захворювання- лімфоцитарно-плазмоцитарний стоматит-гінгівіт кішок. Простим словом, його імунна система атакує бактерії на ємалі зубів, вони відторгались. Вирішення проблеми було приголомшливе, лікар, настоював на видаленні всіх зубів. Це був шок. Лишити річного кота,всіх зубів. Ми не дали згоду, і почали з лікарями шукати альтернативне лікування. Це виявилась, пожиттєва гормонотерапія, за пів року, нажаль, результата не було. Персику таки видалили зуби. Залишили тількі ікла. С того часу Персик може їсти лише котячі паштети. На прилаштувати його до родини, немає ніякої надії, адже його утримання тількі по їжі,обходиться притулку у 2500грн в місяц. Це дуже багато, не враховуючи всі іншу витрати на обробки та курс гормонотерапії, два рази в рік, ми її все ще проводим, адже, є реакція організму на ікла