UK
Happy Paw разом із спеціалістами зі школи для собак і їхніх людей Pink Puppy Pet School підготували гід для відповідальних петперентів, щоби їхне життя із собакою з притулку було не тільки довгим, а й щасливим. Кого обрати: цуценя чи дорослого пса, особливості поведінки собаки з притулку, налагодження стосунків із песиком, адаптація вдома — про це та інше читайте в нашій статті.
Цуценя чи дорослий пес — ось у чому питання
Цуценя з притулку за потребами нічим не відрізняється від купленого у заводчика — так само потребує неперервної роботи з вашого боку весь перший рік свого життя. Часті годування, ще частіші вигули, купки та калюжки вдома, шалена активність, привчання залишатися наодинці, гуляти на повідці та чемно поводитись — все це вимагає часу, тому підходить не всім. Якщо ви розумієте, що ваш робочий графік не дасть змоги приділяти достатньо уваги малечі — варто розглянути варіант адопції старшого собаки.
Також, якщо ви хотіли б собаку певного розміру, краще звернути свою увагу на тварин старше 10 місяців, адже передбачити яким виросте безпородне цуценятко дуже непросто. Розповсюджені випадки, коли тендітний песик виростає неочікувано великим, а малюк з товстими лапами (що у народі вважається 100% ознакою великого розміру), у дорослому віці, лишається коротуном. Для багатьох людей ця "рулетка" є радше плюсом: дуже цікаво, яким же виросте твій песик, але якщо хочеться трохи більшої передбачуваності, то придивіться до собак-підлітків та дорослих псів.
Від 1 року і старше — чудовий вік для адопції. Не варто боятися брати дорослого собаку, адже вже зрозуміло, який у нього розмір, характер і темперамент, не потрібно морочитися з пелюшками та й потреба пізнавати світ, надкушуючи кожен дріт у домі, вже минула.
Побоювання з приводу того, що дорослий собака вже не звикне до родини даремні. Собаки дуже адаптивні тварини, а ті, хто вже колись були домашніми, тим паче із задоволенням повернуться до звичнішого життя, ніж у вольєрі в притулку.
Старші собаки, після 7–8 років, зазвичай спокійніші та врівноваженіші, але все ще досить активні й, за умов якісного догляду, будуть радувати вас ще довго. Нерідко й у 10–12 років собака сповнений сил та енергії, особливо, якщо власник не поспішає скидати його з рахунків і турбується про регулярність фізичних та ментальних навантажень для пса.
Не бійтеся брати тварин літнього віку. Зазвичай вони мають досить міцне здоров'я, якщо змогли прожити стільки часу в умовах притулку, а їхні захворювання вже відомі та витрати на підтримання високої якості життя прогнозовані.
Друзів не обирають! А якщо це собака з притулку?
Потрапивши до притулку, легко зніяковіти від голосного гавкоту, сотень очей, які стежать за кожним вашим рухом і мимоволі з'являються думки: "Як же обирати, вони ж усі варті кращого". Ніби стає соромно, що хочеться знайти, наприклад, саме чорненького невеликого кудлатика, а всі інші — не цікаві.
Проте обрати собаку до душі важливо! Буде набагато простіше пройти всі випробування із псом, який радує і зовнішністю, і характером й це сильно зменшить імовірність того, що собака повернеться назад до притулку.
Зверніть також увагу на темперамент. Активній товариській людині буде важко із неповоротким повільним собакою, а той, хто віддає перевагу спокою і комфорту просто не витримає напору грайливого, шумного пса.
Поставте собі запитання:
- які якості собаки для вас є вкрай важливими?
- які особливості поведінки точно неприйнятні?
Підійдіть до вибору собаки відповідально та максимально тверезо, і якщо пес, який вам сподобався, об'єктивно не підходить (дехто з членів родини боїться великих собак, а цей пес чималенький; собака був зданий у притулок через агресію, а ви маєте маленьку дитину і т.д.) — знайдіть інший спосіб допомогти йому, окрім як взяти додому (наприклад, візьміть його під свою віддалену опіку).
У притулку був одним, а вдома — як підмінили!
На жаль, не існує жодного тесту, який би допоміг точно передбачити, як поводитиметься собака з притулку вдома. Чи виникнуть у нього проблеми з туалетом, чи гавкатиме, залишений наодинці, чи псуватиме речі — точний прогноз зробити неможливо.
Варто звернути увагу на те, як поводиться собака з іншими тваринами та незнайомими людьми. Якщо він показує страх та/або агресію — це проявлятиметься і вдома. Такі особливості поведінки корегуються, але потребуватимуть часу, терпіння та коштів, тож на це треба зважати.
Якщо агресивна поведінка чи страх проявляються лише у певних ситуаціях, ретельно розпитайте куратора або співробітників притулку, в яких саме. Є ймовірність, що у вас вдома вони не повторюватимуться.
Поведінка собак дуже залежить від умов, в яких вони опиняються, та від того, чи налагоджені стосунки зі своєю людиною. Дуже часто передумови для небажаної поведінки тварин створюють самі власники, а в іншій родині, з іншими звичками та способами комунікації, ця проблема ніколи не виникає.
Хороший чи поганий хлопчик — залежить від вас
Хотілося б сказати, що, потрапивши до родини, собаки відчувають вдячність за порятунок та намагаються поводитися якнайкраще. Але, на жаль, це лише кліше, віра у яке приносить більше шкоди, ніж користі, а люди, що були не готові до реалій життя зі складним собакою, зрештою повертають його до притулку.
Проблеми, які насправді є просто відсутністю виховання, успішно вирішуються звичайним навчанням тварини нових правил. Навчити собаку з притулку ходити на повідці, чемно чекати на годування та вихід з дому, чути власника на вулиці та виконувати команди — не складніше, ніж будь-якого іншого.
Поведінка, спричинена вродженими особливостями нервової системи, відсутністю соціалізації, впливом хронічного стресу, змінюється складніше і часто не зникає до кінця. При роботі з подібними станами основна мета — знизити їхню гостроту, настільки, наскільки це можливо, щоби комфортно жити із собакою.
Наприклад, ми не зможемо з лякливого собаки зробити сміливця. Проте стабілізувати фізичний стан, побудувати прив'язаність до його людини, адаптувати до значної кількості подразників, навчити команд та у стресових ситуаціях бігти до його людини, а не від неї — цілком реально. І, з урахуванням деяких нюансів, життя з таким собакою буде комфортним та щасливим.
Тому відповідь на запитання “Чи можливо виправити конкретні проблеми в поведінці собаки?” — радше так, але треба враховувати, що це вимагає часу, терпіння та грошей, а результат рідко буває швидким та стабільним.
Втім, перелічені складності — не прерогатива тварин з притулку. Є чимало породистих, куплених у розплідниках собак зі значними порушеннями поведінки й, навпаки, собаки з притулку, які виявляються безпроблемними.
А — адаптація!
Скільки часу тварина адаптуватиметься до нового оточення передбачити неможливо. Хтось вже за два тижні повністю звикає до змін, а у когось це займе місяці. Чимало залежить від темпераменту, досвіду спілкування з людьми, віку, і, не в останню чергу, від поведінки петперента.
Найважчі для собаки — перші декілька годин у новому місці. Різні тварини по-різному звикатимуть до змін: хтось піде дрімати, ніби все життя тут прожив, хтось апатично лежатиме під вхідними дверима, хтось жваво оббігатиме помешкання, перевіряючи всі куточки. У ці перші години не намагайтеся тісно контактувати із собакою, дайте йому можливість "перетравити" вал нової інформації. Займайтеся своїми звичними справами, дайте можливість і собаці поспостерігати за вами. Взагалі стратегія спостерігати за собакою, щоби з'ясувати його звичні способи реагувати на різні ситуації — найкраща у перші три доби вашого спільного життя.
Не потрібно невпинно стежити за собакою (для цього варто підготувати помешкання до його приїзду заздалегідь, прибравши всі цінні речі та потенційно небезпечні предмети), ходити за ним із кімнати до кімнати, постійно торкатися та пестити.
Гуляйте з новим другом із першого ж дня його появи у вашому домі, винятком можуть бути лише випадки дуже сильної лякливості. Тоді не варто насильно тягнути собаку на вулицю. Часто після першої доби таким тваринам стає легше і вони будуть готові вийти на вулицю без примусу.
Спостерігайте за поведінкою та заохочуйте ласкою та смаколиками, коли собака з власної ініціативи прийде до вас поспілкуватися. Не залишайте пса на самоті перші два тижні, привчайте його перебувати наодинці дуже поступово.
Хорошою ознакою адаптації є те, коли собака достатньо спить, не супроводжує вас постійно під час пересувань житлом, а може спокійно відпочивати окремо.
Ви можете допомогти собаці, проконсультувавшись зі спеціалістом з поведінки (особливо у випадках тривалої апатії, сильного нервового перезбудження, лякливості) та ветеринаром, адже часто звикання проходить легше з медикаментозною підтримкою.
Зазвичай найважчі для собаки та людини — перші два–три тижні, на них припадає найбільша кількість повернутих до притулку тварин. Потім утворюються перші ниточки прив'язаності між псом та людиною, і життя полегшується.
Не м’ячиком єдиним — must have для собак у вашій оселі
- Клітка / бокс. Це ніби власна кімната собаки у межах вашого житла, безпечний особистий простір, а не спосіб покарання. Може стати у пригоді, особливо якщо собака вже був до неї привчений або більшість життя провів у вольєрі. Такі тварини іноді безпечніше почуваються у невеликому просторі, ніж у просторій квартирі чи будинку. Клітка чи бокс має бути такого розміру, щоб собака вільно стояв на повний зріст та мав змогу витягнутись лежачи.
Не можна залишати собаку в клітці / боксі довше, ніж декілька годин поспіль. До цього необхідно познайомити тварину з кліткою / боксом, створити у тварини позитивні асоціації з цим предметом як з місцем, де приємно розслабитись, відпочити, погризти смаколик.
Потурбуйтеся про те, аби всередині була зручна підстилка або матрац, приносьте туди іграшки та смачненьке, привчайте до клітки / боксу поступово, не намагайтеся одразу ж закрити собаку там.
Є декілька способів, якими собаки природним чином допомагають собі позбутися стресу. Це гризіння, жування, лизання та пошук носом. Давши собаці можливість легально реалізовувати цю поведінку, ви значно покращите її стан. Отже.
- Сушені ласощі для гризіння (бичачий корінь, жили, трахеї тощо).
- Нюхальні килимки, кульки, інтерактивні іграшки. Їх можна успішно використовувати замість звичайної годівниці, даючи собаці можливість здобути собі харчі, а не просто з'їсти з миски. Створення можливостей для активного добування їжі — головний елемент збагачення середовища, який допомагає ментальній стимуляції та виходу зі стресу.
З цією ж метою можна використовувати різноманітної форми інтерактивні іграшки зі щілинами або отворами, всередину яких ховаємо корм, та навіть просто зім'яті шматочки паперу, у кожен з яких загорнуто їстівний шматочок.
- Пошукові ігри із собакою. Для початку, розкладіть на підлозі шматочки смаколиків так, щоб собака не бачив і дозвольте йому почати пошук. З часом можна ускладнювати гру, ховаючи корм за предмети та піднімаючи шматочки трохи вище. На вулиці можна ховати їжу у корі дерев, у листя тощо.
- Лизальні іграшки: килимки, конги тощо. Такі іграшки є у зоомагазинах або їх можна замінити силіконовим антипригарним килимком із рельєфом. Натираємо килимок або заповнюємо конг собачою консервою, паштетом, кисломолочним сиром абощо та видаємо песові. Конги можна заморожувати в морозилці, таким чином подовживши для собаки час вилизування смакоти.
- Саморобні іграшки. За запитом "інтерактивні іграшки для собак власними руками" можна знайти безліч прикладів того, як мотлох (картонні коробки, пакування, папір, старий текстиль) швидко перетворити на корисну забавку для вашого чотирилапого друга.