Кошенятко

Я ще зовсім маленький, і в мене навіть немає свого імʼя. Я із братиком жив в купі будівельного сміття. Нажаль, мама нас покинула дуже рано, і ми захворіли. Було страшно і погано… На щастя, нас вчасно забрали в клініку, де ми і живемо зараз. Я вже зовсім здоровенький!!!

Я дуже хочу додому, а не сидіти в малесенькій кліточці… Я вже вмію «пумкатись» носиком і знаю лоточок, люблю гратись і муркотіти на ручках. Але мені зовсім немає куди йти і немає ручок, щоб на них муркотіти досхочу…

Мамо чи тато, знайди мене! І ми обовʼязково станемо справжнім щастям один для одного!!!