"Привіт мене звати… . Я звичайний котик. Мені було лише 3 тижні. Я бігала, грала як усі нормальні котики. Але мною награлися і вирішили позбутися. Мене взяв невідомий чоловік, я бачила, як він почав копати ямку, він мене туди поклав і почав мене закопувати... Живцем... У цей момент я розуміла, що на цьому моє котяче життя закінчилося. Я кричала, сподіваючись, що хтось мене почує… І мене почули…”
Вітання. Мене звати Катя. Одного прекрасного дня я вирішила пройтися магазинами перед поїздкою до Києва. Так, цього дня 03.08.22 у мене були ПРЯМ цілі пригоди. Ось моя історія. Пройшлась магазинами, купила, що мені потрібно було і пішла я на пляж. Розмовляла із подругою. У цей час у мене не дуже настрій був. Через час до мене підійшов чоловік, хотів познайомитись, він мені почав розповідати про наших українських письменників, показував вистави, сам він працює у театрі, його історії були дуже цікаві. Ще через якийсь час я познайомилася з двома людьми. Я з ними поспілкувалась, багато чого про одне одного дізналися, завдяки цим людям, у мене піднявся настрій. І ось, почалася буря і ми вирішили розходитися… Якби я знала, що на мене чекає далі…
Коли я йшла додому, я вирішила поговорити з подругою і розповісти їй про свої пригоди, настрій у мене був чудовий. Вийшла з пляжу і чую писк, але я подумала, що птах. Іду я далі, а звук щось посилюється, я зупинилася, все затихло ... Стою ще хвилини 3 ... І ОСЬ! Чую знову писк, я вирішила перевірити звідки йде цей писк, підійшла ближче, цей писк прямо біля вух, АЛЕ Я НІКОГО не бачу! Цей писк був схожий на котячий МЯУ! Поруч було дерево, думала, що котик застряг... Котика нема... Може хтось у траві загубився, трава була висока, нікого немає... Я не розумію, звідки писк, але цей писк прям біля вух... І тут моє серце застигло... Я стою на ямі, мене почало трясти, я розумію, що котика закопали, я все кинула і почала рити РУКАМИ! Бачу, кошеня кричить, намагаюся далі рити, бо за голову не можна брати і НАРЕШТІ я його дістаю з цієї ями! У мене починається істерика, мене трясе, я не знаю, що мені робити, тому що у мене немає досвіду з такими маленькими кошенятами…
Я починаю тікати додому, але я розуміла, що мій вчинок не схвалять, бо я приїхала просто в гості… Так воно і було, але описувати цей сюжет не буду... Мені було глибоко чхати, що мені скажуть, у цей час, мені головне було врятувати котика... Я довго думала, що робити, я його прикрила, щоб він грівся, я почала обдзвонювати всім фондам, які допомогали тваринам, писати про допомогу, питала, що мені робити. Хочу подякувати фонду @elenakalaianova, що допомогла в цей момент, підказала, що потрібно робити і як йому допомогти.
Що далі? Я хотіла її забрати з собою, але розуміла, що кошеня може не вижити до цього моменту. І тут мені підказали знайти фонд у Миргороді. Я почала шукати, знайшла дівчину, вся в сльозах розповідаю їй ситуацію, а час іде… Вона мені порадила звернутися до фонду “ЕКО-ЗАХИСТ”, номера її немає, шукаю у всіх соціальних мережах і НАРАШЕТІ знайшла її номер. Та сама історія, розповідаю їй цю ситуацію… І УРА! Вона погодилася допомогти котику, я все кидаю, викликаю терміново таксі, а до комендантської години залишалося 40 хвилин… Таксі приїхало і я їду.
Я приїжджаю, вона побачила це кошеня і здивувалася, воно таке маленьке, вона попередила відразу, що ніч буде важкою і котик може не вижити... Все ж я сподівалася, що все буде добре... Я приїхала додому і вклалася спати. Наступного дня мені почали дзвонити волонтери і питати як там котик. Дякую, що дізнавалися, як її здоров'я. Дні йшли… Я поїхала до Києва. Котик залишився у м. Миргород. Я була весь час на зв'язку з волонтером. Хочу ПОДЯКУВАТИ Наталії Комарницькій та Оксані Іващенко, що допомогли врятувати котика, без Вас, вона б не вижила… Дякую, що допомагаєте тваринам! Нині котик підріс. Фото ви можете побачити зверху. Котику я дала ім'я КНОПКА. Вона шукає ТЕРМІНОВО родину. Віддам тільки В ДУЖЕ ДОБРІ РУКИ! Прошу, не проходь повз, можливо, це те саме диво, яке ти шукаєш?
