Один з найчастіших запитів до фахівців з дресирування і поведінки собак звучить приблизно так: «Собака відмінно слухається вдома, а на вулиці взагалі не чує та ігнорує будь-які команди». Що насправді відбувається з собакою після виходу на прогулянку, чи винні ті самі банани у вухах, а головне — що з цим усім робити Happy Paw розповідає разом з Асоціацією взаєморозуміння людей і тварин.
Зіткнутися з цілковитим ігнором власник може вже під час перших прогулянок з цуценям. І це цілком закономірно.
До певного віку щеня взаємодіє тільки зі своїми родичами й знаходиться у вольєрі для цуценят або в будинку у заводчика. Далі малий переїжджає в новий дім і протягом карантину вивчає житло, вашу родину, іграшки та доступні предмети. Він чує шум фена й брязкіт посуду, слухає разом з вами музику та спостерігає за котом. Все це йому добре знайоме і звичне. Але ось приходить заповітний день «X» і цуценя виводять на першу прогулянку. Воно зустрічається з новими запахами, звуками, бачить незнайомі для себе предмети й місця, автомобілі, людей, собак. Всі ці нові стимули поглинають увагу щеняти. Його органи сприйняття перевантажені й почути вас у цей момент він просто не здатний.
Усе, що ви можете зробити в цій ситуації — дати йому час озирнутися, "перетравити" події і не затягувати перші виходи у світ. А також ходити спочатку в дуже спокійні та тихі місця, у той час, коли на вулиці небагато людей і собак. Так нервова система цуценяти краще адаптується до нової реальності та йому буде простіше звернути на вас бодай краплю своєї уваги.
Крім цього, ви можете допомогти собі ще до початку повноцінних прогулянок з цуценям. Навіть на карантині можна проводити пасивну соціалізацію, виносячи цуценя на вулицю на руках або у торбі з жорстким дном. Короткі щоденні виходи дозволять заздалегідь познайомити собаку з безліччю стимулів, які будуть зустрічатися йому на вулиці. У такому разі перші повноцінні прогулянки не будуть настільки шокуючими для цуценяти і йому буде набагато простіше реагувати на ваші прохання.
Ще один важливий інструмент — їжа. Не виходьте на вулицю з цуценям без запасу його улюблених ласощів. З їхньою допомогою ви матимете змогу підкріпити гарну поведінку малюка, створити позитивні асоціації і пояснити, що навіть якщо навколо багато цікавого — у вас завжди є для нього щось цінніше.
Вдома ви можете навчити щеня простим командам. А як тільки воно трохи адаптується, починайте виконувати ці прості вправи на вулиці. Головне, щоб тренування були короткими, веселими і подобалися цуценяті. Тоді взаємодія з вами на вулиці буде цінним досвідом, який собака захоче повторювати.
Підлітковий вік і гормональний сплеск — ще один період, коли найслухняніше щеня перетворюється в крутелика, якого цікавлять тільки мітки, інші собаки та нові території. Тобто, усе що завгодно, тільки не господар. На цьому етапі все, чого ви вчили собаку раніше, треба буде методично й терпляче нагадувати. Менеджмент середовища і контроль за допомогою повідка у цей період стануть вашими найкращими помічниками.
Решта причин того, що собака ігнорує вас на прогулянці не пов'язані з віком.
Найпопулярніша — це відчуженість господаря. Якщо ви всю прогулянку дивитеся у телефон або зайняті розмовами з іншими собачниками, а собаку кличете тільки щоб піти додому з майданчика або витягнути з пащі підібрану кістку, ви стаєте для вихованця нецікавим доважком на іншому кінці повідка. З вами нудно, а іноді контакт ще й обіцяє неприємності. Навіщо це собаці? Він знайде, чим розважити себе на прогулянці самостійно.
Інша крайність, коли ви всю прогулянку щось вимагаєте від собаки, пропонуєте гру, виконування команд, відпрацювання навичок і контролюєте кожен його крок. На задоволення типових потреб просто не залишається часу. Тоді як прогулянка — це чи не єдиний спосіб отримати інформацію про навколишній світ і зміни в ньому. Пес повинен мати достатньо часу, щоб нюхати, досліджувати території, залишати різні мітки з посланнями від себе та спілкуватися з іншими собаками. Якщо ж ви постійно кличете собаку і даєте 50 команд на хвилину, рано чи пізно він почне вас ігнорувати, тому що час прогулянки не гумовий, треба встигнути обнюхати всі «повідомлення», «написати» свої, пошурхотіти листям і викопати декілька ям.
Тому тут, як і всюди, важливий баланс. Якщо вільні дослідження і гру з іншими собаками чергувати із цікавими спільними заняттями з вами, собака буде набагато краще реагувати на ваші прохання.
Ще однією досить частою причиною ігнорування собакою господаря на прогулянці є перевантаження стимулами і емоціями. Можливо з якихось причин собака не відпочиває повноцінно, не може виспатися або відчуває систематичний стрес.
Причиною цього можуть бути занадто довгі прогулянки, що перенасичені безліччю вражень: натовпи людей і собак, дитячі майданчики, транспорт, що рухається, птахи, гучні звуки, різноманіття запахів і т.д. У такому разі нервова система не встигає відновлюватися і собака взагалі втрачає здатність концентруватися на чомусь.
Якщо це ваш випадок, спочатку треба відрегулювати повноцінний сон, скоротити прогулянки до того обсягу й рівня складності, з якими собака здатен впоратися і максимально виключити чинники стресу. Тільки після цього робота над будь-якими вправами почне давати результати.
Структура прогулянки, тобто правильна її організація і розподіл часу між різними видами діяльності, також допоможе тримати рівень збудження собаки на оптимальному рівні. І це дуже важливо. Тому що надмірне збудження — це ще одна причина, чому собака перестає чути людину.
Починати варто із виходу з квартири. Якщо вже під час зборів на прогулянку пес, як скажений, скаче по квартирі й гавкає — ні про яку слухняність на вулиці не йтиметься, рівень збудження буде тільки рости. Тому деякий час варто присвятити відпрацюванню спокійного виходу з дому.
Правило, якого ми рекомендуємо дотримуватися завжди: відкриті двері не є запрошенням до них вийти. Собака залишається на місці доти, доки не пролунає відповідна команда для виходу. Щоб не плутати пса розмитими критеріями, виберіть такий вид поведінки, який ви хочете, щоб собака демонстрував у певних ситуаціях. Наприклад, сісти і подивитися на вас при підході до дверей.
Спочатку можна допомагати собаці зайняти положення сидячи використовуючи для цього шматочок ласощів. Дочекатися погляду на вас і тільки потім відкривати двері. Перший час поспішайка напевне буде робити спроби протиснутися в напівпрочинені двері, щоб скоріше опинитися на вулиці. Ваше завдання — обмежити цю можливість за допомогою повідка і м'яко закрити двері, не даючи собаці вийти. Тут не потрібні заборонні команди, тільки ваша реакція на дії собаки: схоплюєшся і намагаєшся вийти — двері зачиняються, спокійно сидиш — двері продовжують відкриватися.
Таку поведінку корисно відпрацьовувати на кожному етапі виходу з дому: двері квартири, вхід і вихід з ліфта, двері під'їзду, вхід на собачий майданчик і т.д. Згодом собака зрозуміє, що перш ніж вискочити у відчинені двері або пуститися берега з собако-друзяками на майданчику, варто сісти і поглянути на вас, інакше просто не вийде отримати бажане.
Послух на вулиці — з чого почати?
Що більш напружений стан собаки під час відпрацювання будь-якої навички або команди, то складніше буде вам.
Зазвичай вдома собака спокійніший, здатен чути господаря і виконувати прохання. Якщо на вулиці рівень збудження зашкалює навіть після спокійного виходу, це привід переглянути структуру прогулянки і додатково опрацьовувати вже знайомі навички.
Коли ви «виносите» команду на вулицю, важливо спочатку відпрацювати її в спокійному тихому місці тоді, коли собака вже зробив свої справи і максимально заспокоївся. Далі можна поступово збільшувати рівень збудження під час заняття, але робити це контрольовано.
Відпрацьовувати команду «до мене», коли ваш собака грає з другом — погана ідея. А ось трохи пограти з ним в перетяжки іграшкою — гарний спосіб домогтися рівня збудження, на якому собака ще буде здатний почути і виконати ваше прохання. Дуже поступово підвищуючи цей рівень під час занять можна розвинути здатність собаки чути вас навіть в азартній грі або, якщо він побачив білку.
Послух і мотивація
Як мотивацію варто використовувати щось цінне для собаки. Це може бути найулюбленіша (але та, що не завдає шкоди здоров'ю) їжа, улюблені іграшки або ігри з вами.
Важливе! Щоб мотивувати собаку, ви можете використовувати інші його бажання під час прогулянки. Наприклад, змога обнюхати мітку і залишити свою може бути заохоченням після виконання прохання підійти до вас або просто зупинитись. Іноді навколишнє середовище є ціннішим заохоченням для собаки, ніж щось запропоноване вами. Використання такого виду заохочення може стати ефективним інструментом у роботі з увагою і слухняністю собаки на вулиці. Однак для того, щоб в цьому розібратися, вам необхідно бути дуже уважними до свого пса.
Поведінка собаки на прогулянці — це сукупність великої кількості обставин, стану собаки й вкладених зусиль власника. Не існує чарівної кнопки, яка б змусила пса виконувати будь-яку вашу вимогу одразу, тим і цікавий процес його виховання.
Тому пам'ятайте, ніяких телефонів! Час прогулянки — це час для собаки.