Як не перетворити прогулянку з улюбленцем на бійцівський клуб.
Причини агресивності вуличних псів нам добре відомі з пісні. Всьому виною – життя собаче. А як щодо ситих і доглянутих домашніх улюбленців? Чому хвостаті симпатяги вдома поводяться, як янголятка, а виходячи на вулицю, перетворюються на диких звірів і кидаються на інших собак? Давайте розбиратися.
Пухнасті перевертні
«Минулого місяця родичі віддали мені французького бульдога Рея. — розповіла нам наша благодійниця харків’янка Яна. - Йому два роки. Дуже кмітливий песик, ласкавий. Але є одна проблема – він постійно нападає на інших собак. На всіх без винятку. Може цапнути цуцика, який підійде до нього погратися, а може погнатися за стафом, якому до нього взагалі справи не було. Ми з чоловіком просто не знаємо, що робити. Рей – наш перший собака. Може з ним щось не так?»
Щось не так не лише із Реєм, зазначають кінологи. Причиною агресії домашнього улюбленця часто стають самі господарі. Собака не перетворюється на монстра за один день. Якщо він хуліганить, шукайте прогалини у вихованні. Відсутність дисципліни, мало тренувань, брак уваги – і симпатичний пухнастик перетворюється на одного з нижчеописаних малосимпатичних типів.
Хвостатий Мауглі
Всім добре відомо, що станеться, якщо дитину в ранньому віці ізолювати від людей. Виросте Мауглі. Ось так і з собаками. Господар може проводити з улюбленцем кожну секунду, але, якщо пухнастий не буде спілкуватися з іншими тваринами, чекайте біди. Песик повинен ще в дитинстві навчитися базовим соціальним навичкам – знайомитися, дружити, підкорюватися, лідирувати. Якщо цього не станеться, то в дорослому віці він буде боятися інших собак і поводитися агресивно.
Щоб не допустити цього, знайдіть цуцику хорошу компанію. Ігри з іншими песиками – не лише фізкультура, але й урок спілкування.
Якщо у вас вдома уже живе дорослий Мауглі, рецепт аналогічний. «Відлюдько» має гуляти поряд з іншими тваринами під вашим пильним наглядом. Бажано, щоб собак довкола бігало кілька. Так чотирилапому буде складніше вибрати однин об’єкт для агресії.
Собака-нероба
Якщо продовжити аналогію з дітьми, то серед агресивних улюбленців кожен другий страждає гіперактивністю. Собакам просто нікуди подіти свою енергію, ось вони і спрямовують її на інших тварин. Окрема тема так звані робочі породи собак (вівчарки, коллі, мастифи, боксери, ротвейлери). Для них цілодобове лежання на дивані – реальна каторга. Такі собаки мають вести активний спосіб життя, багато бігати, гуляти і регулярно виконувати складні фізичні вправи.
Завжди враховуйте цей момент, перед тим як узяти робочу породу. Ви впевнені, що зможете займатися собакою серйозно?
Крутий мачо/матір-героїня
Побачивши конкурента, собаки рідко поводяться по-джентельменськи. А якщо поряд знаходиться сучка з тічкою, прояви агресії практично неминучі.
Справжньою проблемою можуть стати також вагітні та годуючі собаки. Намагаючись захистити своє потомство (від реальної чи надуманої небезпеки), вони перетворюються на справжніх мігер. При цьому «сварка» двох сучок – не просто ритуальна демонстрація своєї переваги (як у кобелів). Вони здатні серйозно покалічити чи навіть убити одна одну.
Щоб не допустити цього, будьте уважні до свого улюбленця. Не приводьте собаку в цікавому положенні чи під час тічки на місце загального вигулу. Те ж саме стосується і щойно розв’язаних кобелів.
Нахабний охоронець
У деяких собак особливо яскраво виражений територіальний інстинкт. Вони готові до останнього захищати «своє місце». Якщо мова йде про будинок, квартиру чи територію підприємства, це ще можна зрозуміти. Утім, деякі особливо нахабні особи поширюють свою владу далеко за межі своєї «законної» землі. Наприклад, на місця для вигулу.
Якщо ваш улюбленець почувається господарем собачого майданчика, погуляйте з ним для профілактики в незнайомому місці. На нейтральній території він почуватиметься не так впевнено.
Лідер із задатками тирана
Якщо господар перестане приділяти достатньо уваги домашньому любленцю, собака в якийсь момент може відчути себе вожаком зграї. Спочатку – вдома, потім – в собачому колективі. Утримати на повідку такого норовливого песика – справжнє випробування. Собака, підкорюючись інстинктам, знає, що «ворога» вибирає вожак. А оскільки вожак – він сам, то і слухати господаря немає жодних причин.
Корекцію агресивної поведінки в такому випадку треба починати вдома, а не на вулиці. Доведеться зайнятися серйозним перевихованням, і краще, якщо в цьому процесі буде задіяний професійний інструктор із дресирування.
Агресор на замовлення
На жаль, випадки, коли собачники самі натравлюють своїх улюбленців на інших собак, трапляються досить часто. Це клінічний випадок, який треба лікувати у міліції та судах.
Цікаво, що власник тварини може схвалювати його агресивну поведінку, сам того не розуміючи. Приміром, собака кидається на іншого пса, а господар намагається відволікти агресора грою чи ласкою. Так собак не виховують. Пес може подумати, що його хвалять, і продовжить кидатися на інших чотирилапих з удвічі більшим ентузіазмом.
Вихід із цієї ситуації один. Не сюсюкати. Із собакою треба бути строгим (не жорстоким), щоб він одразу робив правильні висновки.
Топ-5 найагресивніших порід
А може всьому виною порода? Не даремно ж за деякими собаками міцно закріпився ярлик «убивця»? Даремно ви так думаєте. Як показують дослідження, найчастіше нападають (як на людей, так і на тварин) дрібні породи. Просто наслідки їхньої агресії не такі серйозні та рідше реєструються. До того ж маленьких собачок нечасто дресирують. Їх просто не сприймають усерйоз (на відміну від вівчарок і бульдогів). Ось і не дивуйтеся після цього рейтингу найконфліктніших порід.
1 місце. Такса
Що, серйозно? Собака-сосиска – найагресивніша порода на світі? Виявляється, так. Мисливські корені дають про себе знати. Власники такс регулярно відганяють своїх улюбленців від інших псів. І хоч серйозної шкоди вони нанести не можуть, проблем на прогулянках у таксолюбів може бути багато. Особливо, якщо їх не дресирувати.
2 місце. Чихуахуа
Бачили цього монстра? Милі на перший погляд чихуахуа – справжні агресори. Вони дуже сміливі та можуть накинутися на суперника, який зовсім їм не по зубам. Зрозуміло, що вийти цілим із такої схватки у крихітки-забіяки шансів мало. Ще одна проблема – ці собачки погано уживаються з іншими породами. Єдина порода, яку люблять чихуахуа – це чихуахуа.
3 місце. Джек-рассел-терьєр
Бронзу в топі найагресивніших улюбленців відхопив ще один «іграшковий» собачка, а не пітбуль чи бульдог. Ці песики компенсують свій невеликий розмір вибуховим характером. Що ж тут дивного? Тер’єр, як не як.
4 місце. Різеншнауцер
Це уже крупна собака, тож проблем своєї агресивністю може завдати чимало. Різеншнауцер – службова порода, яка вимагає спеціального дресирування та особливого контролю. Тут все залежить від виховання. У руках серйозного господаря цей пес стане надійним собакою-охоронецем, у менш відповідального власника – агресивним звіром.
5 місце. Ротвейлер
Ротвейлер – одна з найпопулярніших порід у світі, і це не дивно. Ці собаки віддані, розумні та обожнюють своїх господарів. Звідси, власне, всі проблеми. Відчайдушно захищаючи свого господаря, ротвейлер може бути дуже агресивним з іншими собаками та незнайомцями. Якщо взяти до уваги його силу, сутичка може закінчитися дуже погано.
Жертви собачих боїв
Зрозуміло, що агресія – не лише етична проблема. Вона може мати серйозні наслідки для здоров’я тварини. У США, приміром, собачники щороку витрачають мільйони доларів на лікування своїх домашніх улюбленців, що постраждали в сутичках з іншими псами.
«У нас, на щастя, поки не все так погано. До мене на прийоми не надто часто приводять жертв собачих сутичок», – ділиться досвідом головний лікар київської ветклініки Павло Люлько.
Утім, це не означає, що проблеми немає. Якщо ваш собака пережив бій з іншим псом (не важливо, в якості агресора чи в ролі жертви) його треба обов’язково показати ветеринару. «Чим швидше ви це зробите, тим краще, — продовжує Павло, — Укуси – це завжди нестерильні рани. Вони можуть гноїтися. Щоб уникнути зараження та зберегти здоров’я улюбленця, краще не гратися вдома у ветеринарів».
Як покарати винного
Зі здоров’ям розібралися, а як щодо справедливості? Якщо ваш песик став невільним учасником бійцівського клубу та отримав серйозні травми, хто за це має відповісти? Тут все очевидно – власник тварини-агресора.
«Щоб притягнути горе-господаря до відповідальності, треба, щоб факт нападу зафіксували правоохоронці, — зазначає юрист Spektor Law Firm Андрій Біденко, — Відразу викликайте міліцію, і доки вона їхатиме, знайдіть спосіб затримати винного на місці злочину (а краще двох винних: і господаря, і собаку). Не завадить також зібрати свідків. Вони зможуть підтвердити ваші слова міліціонерам».
Після того, як протокол буде складено, відразу вирушайте зі своїм песиком до клініки. Попросіть ветеринара видати вам довідку про травми, які отримав улюбленець, і що їх спричинило. Окремим пунктом нехай пропише, приблизну суму, яка знадобиться на лікування. Всі чеки на медикаменти та медпроцедури треба зберігати.
З цим пакетом документів можна починати переговори з власником собаки-агресора. Якщо він виявиться незговірливим, добиватися відшкодування доведеться через суд. Такі процеси бувають тривалими, але юристи радять не залишати все як є. Якщо собачник не розуміє своєї провини та не хоче дресирувати свого улюбленця, треба дресирувати його.