Сімейство

Втративши все, вони вижили серед уламків скла. Розбитий будинок. Вибиті вікна. Холодний вітер замість стін. Там вони й тулилися одне до одного, щоб просто не замерзнути. Не дім. Руїни. Так виглядало їхнє «життя». Їх помітили військові, забрали. Передали в притулок. Тепер вони цілодобово в клітці, яку дуже бояться. І наче вже в безпеці… але чомусь болить ще більше. Бо тепер вони знають, що поруч є люди. І дуже хочуть до них. Вони плачуть. Просяться на ручки. Тягнуться лапками крізь ґрати, ніби благають: «Забери…» Це не дикі коти. Вони ніжні. Ласкаві. Домашні. Стерилізовані. Вакциновані. Лоточок знають на відмінно. Абсолютно готові жити в родині. Їх можна взяти разом або по одному. Їм не потрібне багато. Тільки дім. Тільки тепло. Тільки хтось свій. Бо після руїн і клітки так хочеться нарешті просто жити. Будь ласка, заберіть хоча б одного. Для вас — це один кіт. Для нього — це все життя. Після руїн і війни клітка — це не порятунок. Це просто ще одна самотність. На фото посередині хлопчик, справа і з ліва  - дівчатка, вік 9 міс.