Срібка

Кішечка Срібка. Вона виживала там, де гучно. Там, де не питають, чи ти готова. На лінії фронту. Серед вибухів, холоду й страху. Ховалась. Чекала. Трималась. В мішку переживала евакуацію. Її врятували з нуля і крижаного холоду — але пам’ять у серці нікуди не зникла. Ще й до всього живе в клітці тепер, яку вона боїться. Тому кото-малявочка трохи недовірлива. Трохи боїться. І це нормально. Ті, хто пережив війну, не кидаються в обійми одразу. Вони вчаться жити заново. Срібка дуже хороша і трєпєтна мала. Ніжна. Чарівна по-своєму. Вона не для «взяти й одразу». Вона — для людини з серцем і терпінням. Для того, хто дасть їй час повірити. Трохи тиші. Трохи спокою. Трохи любові — без поспіху. І тоді вона розквітне. Почне довіряти. Підійде ближче. Залишиться поруч. Кото-пусяка так не хоче зростати в клітці. Срібка дуже хоче додому. Хоче до людини, яка скаже: «Я з тобою. Тепер ти в безпеці». Можливо, це Ви?   Вона стерилізована, вакцинована, оброблена від блох і глистів. Дуже охайна і розумненька, ходить справно на лоточок. Краса сліпить очі. Справжня шерстяна кото-квіточка)