Макарун

Їх знайшли в темному підвалі зруйнованого Кізомиса — самих, знесилених, вкритих брудом і блохами. Вони вже не кликали. Не боялися. Просто чекали. 
Ми встигли вчасно.
Дві маленькі тіні з прифронтової зони сьогодні перетворилися на білих пухнастих янголів.
Хлопчик — сміливець, перший досліджує кожен куточок.
Дівчинка — ніжна й тиха, обережно обирає, кому дозволити себе погладити.
Разом вони — як день і ніч, як спокій і рух, як саме життя, яке дивом перемогло смерть.

Вони здорові, соціалізовані, готуються до стерилізації й готові до дому. Можуть поїхати разом або окремо — головне, щоб там було тепло, турбота й любов.

Вони вже пройшли свій шлях із пекла до світла.
Залишився останній крок — знайти свою людину.
Ту, що ніколи не залишить.