Пуш

Пуша...Про що він мріє, коли дивиться через прута вольєра ? Про родину? Про закритий сад, де він зможе гуляти? Про теплі руки своєї людини? Мабуть він мріє про просте собаче щастя, але з кожним роком його мрії згасають….

Минуло 6 років, як ми забрали до десятка тварин з однієї дуже неблагополучної родини.

Серед них був Пуша….

Пуша був самий худий та маленький серед інших. Здавалось що він переніс всі хвороби, що були у ветеринарії...

Ми практично витягли його з того світу.

За ці роки ми написали десятки дописів, але жодного дзвінка.

Так і сидить він у вольєрі сам.

Останній рік він дуже змінився. Йому набридла самотність, і бачили б ви, як він радіє коли підходиш до нього.

У нас у всіх, при погляді на Пушу розривається серце на частини. Це один з самих нещасних собак притулку, і ми не знаємо як зробити його щасливим….

Ні. Знаємо. Його врятує тільки родина. Тільки дуже дуже добре відношення до нього. Щоб він в родині був один єдиний улюблений пес.