Джесс. Та, що не зламалась. І не розлюбила.
Ця історія не про кицю.
Це історія про вірність, яка не зникає навіть тоді, коли від тебе відмовляються. Про тепло, що живе в серці, обпаленому зрадою. Про незламну ніжність у світі, де навіть люди не завжди залишаються людьми.
Колись Джесс була домашньою. Вона мала ім’я, мисочку, улюблену подушку біля вікна, де вона зустрічала світанки. Вона жила з вірою, що любов — це назавжди. Але хвороба не питає, коли приходити. І коли прийшла, ті, хто мали бути її захистом, стали джерелом її болю. Вони злякались. І відвернулись. Просто виставили її на холодний ґанок, як стару іграшку, яка більше не тішить.
Вона блукала містом, пошматована, виснажена, безнадійно самотня. Її тіло боліло — рани кровили, шерсть випадала клаптями. Але найбільше боліло інше — відсутність хоча б одного погляду, в якому вона знову побачила б тепло.
І попри все — вона не озлилась. Вона не втратила здатність довіряти. Вона не просто вижила — вона залишилася світлом.
Ми знайшли її майже випадково. І з першого ж погляду зрозуміли: перед нами не просто киця. Перед нами — істота з глибиною океану, з поглядом старої душі, яка бачила більше, ніж багато людей за все своє життя. Ми лікували її довго. Фізично — швидше. Душевно — вона нас лікувала. Бо Джесс — не пацієнт. Вона — лікар. Терапевт. Цілителька людських сердець.
Вона муркотить не для себе — для вас. Вона лягає поруч, коли ви мовчите, і дивиться, ніби питає: “Ти живий? Тобі болить? Я з тобою.” Вона не ділить людей на "своїх" і "чужих". Не ділить котів на "добрих" і "нестерпних". У її серці — всі свої. Вона з усіма знаходить спільну мову. Навіть із найскладнішими — тому що відчуває глибше, ніж просто емоції. Вона відчуває душі.
Та єдине, чого Джесс не має — це дому.
Вже кілька років вона просто чекає. Тиха, терпляча, мовчазна. Люди проходять повз. Бо вона звичайна на вигляд. Немає породистих рис. Її очі — не блакитні. Але якщо заглянути у ці звичайні очі — вони вас не відпустять.
Це історія не про кицю. Це історія про те, що справжня краса — це не форма. Це присутність. Це любов. Це Джесс.
"Іноді найбільше світло — у тому, хто бачив найглибшу темряву."
🏡 Умови всиновлення Джесс:
-
тільки в дім, де вікна із сітками-антикішками,
-
без вигулу на вулицю, бо вона вже пережила достатньо,
-
відповідальність як зобов’язання на все життя,
-
підписання договору про усиновлення,
-
від вас — серце. Від неї — все інше.
📍 м. Полтава
📞 095 009 2447 — телефонуйте, якщо ви той, хто вміє бачити серцем.
