Що робити, щоб не зіпсувати улюбленця.
Цуценята, як діти: обожнюють гратися, не можуть довго всидіти на одному місці та постійно бешкетують. Саме тому, всі пухнастики потребують не лише уваги, але й виховання. Проблема в тому, що новоспечені собачники часто припускаються помилок, які значно ускладнюють педагогічний процес. У цьому матеріалі ми зібрали 10 найпоширеніших.
1. Відсутність дресирування. «Для чого моєму собаці знати команди? Я його не збираюся в цирку показувати», — думають власники цуценят і дуже помиляються. Дисципліна та вміння виконувати нескладні команди потрібні кожному домашньому улюбленцю для його ж безпеки і спокою оточуючих. Елементарне «фу» дуже знадобиться, коли ваш пухнастик захоче спробувати на смак ногу перехожого чи поженеться за котом.
А як? Змалку вчити цуценя командам. Починайте з найпростіших: «місце», «до мене», «сидіти», «фу». Якщо бешкетник відмовляється навчатися, приведіть його у компанію собак, які виконують всі команди. Цуцики люблять повторювати за іншими.
2. Наказувати цуценя після того, як покличете його до себе. Проста ситуація. Малолітній Бобік підняв із землі якусь гидоту і явно планує її з’їсти. Господар кличет хулігана до себе і, як тільки той підходить, задає йому прочухана. Думаєте, бешкетник зрозуміє свою провину? Дзуськи. Єдине, чого можна добитися такою поведінкою, – це відбити у собаки будь-яке бажання підходити до господаря по команді.
А як? Не важливо, що накоїв собака. Якщо він після цього підійшов до вас, забудьте про те, що збиралися зробити. Ситуація, за яку ви хотіли наказати цуценя, може повторитися. Ось тоді і будете навчати бешкетника.
3. Невчасне покарання. Уявіть. Ви приходите з роботи і на порозі перечіпаєтеся через погризений шматок не знати чого. Після ретельного огляду знахідка виявляється вашими улюбленими туфлями. Автор цього шедевра преспокійно сидить на своїй підстилці і привітно махає вам хвостиком. Що робить у цій ситуації недосвідчений собачник? Правильно, тикає улюбленця носом у туфлі та читає йому нотації. Який урок засвоїть песик? Правильно, що його господар трохи не в собі.
А як? Прийміть як аксіому: у собак коротка пам'ять. Сварити цуценя є сенс лише тоді, коли застали його на гарячому. У нашому випадку – із туфлею в нахабній мордочці.
4. Виховання через раз. Давайте начистоту, бути педагогом і дресирувальником в одному обличчі – та ще морока. Інколи буває просто лінь сварити улюбленця, який дориває останній шматок шпалер на кухні. Ну що їм буде? Все-одно квартира уже виглядає, як бомбосховище. Яка оцінка такому господарю? Два.
А як? Виховання – процес постійний. Ним не можна займатися під настрій або «коли закінчиться серія «Ігор тронів». Якщо бачите, що песик занадто розійшовся, негайно його наказуйте. Не обов’язково фізично. Деколи строгої команди «фу!» буває цілком достатньо.
5. Добрий поліцейський, злий поліцейський. Нічого хорошого, коли хтось в домі забороняє собаці лежати на дивані, а хтось – валяється з пухнастиком під ковдрою і на пару з ним наминає попкорн за серіалом. По-перше, цуцик після таких ласощів буде почуватися не найкращим чином. По-друге, отримаєте невиховану собаку.
А як? Всі члени сім’ї мають обрати одну лінію виховання та чітко її притримуватися. Кукурудза – табу.
6. Надовго залишати песика одного. Цуценя складно переносить довгу розлуку з господарем. Песику ж не поясниш, що він пішов на роботу, а не покинув дім назавжди. До того ж у собак, які в дитинстві мало спілкуються з людьми та іншими тваринами, розвиваються страхи, агресивність. Чим це може скінчитися, можна почитати тут.
А як? Старайтеся більше часу проводити з песиком: грайтеся з ним, вигулюйте, дресируйте. Коли ідете на роботу, переконайтеся, що у цуценя достатньо іграшок (окрім ваших капців). Про всяк випадок, залиште в його ліжечку свій старий светр чи куртку. Це один із лайфхаків для собачників, про які ми писали тут.
7. Мало гуляти з цуценям. У тварин енергії в рази більше, ніж у людей. Якщо нікуди її не дівати, весь запал улюбленця піде на ваші меблі, безпричинне гавкання та інші пустощі.
А як? Вигулювати песика не рідше двох разів на день щонайменше по півгодини. Майте на увазі, що спокійного променаду довкола дому на повідку недостатньо. Чотирилапий повинен набігатися. Для собак – це, взагалі, норма активності. Птахи літають, риби плавають, собаки бігають.
8. Відсутність власного місця в домі. «Навіть у мене немає свого місця – скрізь діти, собаки і дружина», — може сказати новоспечений власник цуцика.
А як? Змиритися з несправедливістю і виділити цуцику затишний куток із собачим ліжечком чи матрацом. У пухнастого неодмінно має бути територія, де він може спати та відпочивати від надмірної уваги (це ж цуцики, вони популярніші за суперзірок). Плюс, перед тим, як учити собаку команді «місце», це саме місце треба ще визначити.
9. Недостатнє заохочення. Деякі господарі вважають, що не варто тицяти собаці в рот смаколики за елементарну вихованість. Щось у цьому є. Нагороджувати улюбленця за кожну виконану команду «сидіти» чи «голос» не обов’язково. Але це стосується лише дорослих видресируваних собак. Із малюками без заохочення не обійтися.
А як? Частіше хваліть цуцика за хорошу поведінку. Так у нього буде більше бажання займатися. Коли виконання команд асоціюється зі смачненьким або чуханням за вушком, це вже не уроки – а суцільне задоволення.
10. Вимагати від песика все й одразу. Виховання – процес тривалий і плоди дає не відразу. Не варто опускати руки, якщо щось не виходить, а зриватися на цуцика – і поготів.
А як? Розслабитися та продовжувати навчання. Рано чи пізно ваш чотирилапий шибеник обов’язково буде чемно ходити на повідку, виконувати всі команди та ігнорувати дворових котів. Головне, продовжувати активну роботу. Якщо вас це втішить: цуценя виховати все ж легше, ніж дитину.
